Мовосрач з ФБ

[ratomira]

Bogdan Butkevych разом з Богданом Буткевичем.

2 д.  ·

 

Оце зранку заліз в фб і побачив дичину.

Тобто, срач про українську мову. І про те, якою мовою говорити з власними дітьми.

Чесно - в шоці, що це для купи людей, які вважають себе українцями, є якоюсь дискусійною темою.

Тому кілька пунктів по сабжу від мене як від народження російськомовної людини, для якої російська буде рідною, на жаль, вже завжди:

1. На 1000 % підтримую Оксен Лісовий. Нарешті у нас з'явився міністр освіти, який не боїться назвати речі своїми іменами. Українські діти мають говорити українською - або вони не будуть українцями. Хто цього не розуміє - просто боїться говорити собі правду. Або свідомо не хоче, щоб Україна відбулася.

2. Той, хто не говорить зі своїми дітьми українською - не хоче, щоб ці діти буди українцями. Щоб він не триндів. Бо слава богу, 24 лютого 2022-го остаточно показало, що ніякої російськомовної України не може бути в теорії і не буде. Не може народ говорити не своєю мовою - і бути народом. Він поступово і без варіатів розчиниться в тому народі, мовою якого він говорить. За дуже рідкісними виключеннями типу Ірландії, де вже століття не можуть підштовхнути людей заговорити ірландською, не дивлячись на незалежність країни. Але їх прокляття - що англійська є мовою міжнародного спілкування.

3. Україна або заговорить українською тотально, або помре. В сучасному космополітичному та глобалізованому світі саме мова є головним маркером і чинником існування політичної нації. Ти - той, чиєю мовою ти говориш.

4. Російська мова є рідною для купи українців. Але це - не наша мова, це мова колоніального пригноблювача нашого народу. Вона не є нашим спадком і не є нашим здобутком. Ті люди українського походження, які працювали російською, є частиною російського спадку. Так-так, це і про Гоголя, і про Чайковського, і про купу інших таких само. Там немає за що і для чого боротися.

5. Ті, хто продовжує щось робити російською в Україні, мають розуміти, що цим продовжують наводити мости з рашкою. Поки ми розуміємо одне одного однією мовою, справжнього цивілізаційного розриву не буде.

6. Українська мова - це питання нашого економічного виживання. Ми ніколи не виграємо конкуренцію за російську мову у рашки - це до адептів дурні про "не віддавати рашці російську мову, бо вона і наша". Їх 140 мільйонів. нас - 40. Вони виграють це змагання за законом великих чисел. Якщо ми говоримо їх мовою - ми віддаємо їм свої гроші, людей та ресурси. Той, хто продовжує говорити російською, надто ж з дітьми - хоче чи не хоче, але допомагає рашці. Це працює вкрай просто - коли ви послухали пісню російською чи почитали книжку російською, ви не прочитали і не купили таку ж українською. І так далі.

7. Моє покоління 1980-х років народження має стати останнім поколінням, яке знає російську. Наші діти не мають її знати. Вона для них має бути мовою ворога. А головне - просто чужою. Так, як з нею сталося у Східній Європі. І де молоде покоління говорить англійською як міжнародною мовою спілкування.

8. Той, хто буде розводитися про "захист російськомовних" - це люди, які в більшості випадків є гостро нелояльними до України. Або просто в полоні власних стереотипів і не бажають змінюватися. Якщо друге - просто прикро, то перше має викликати прискіпливу увагу, в тому числі - і правоохоронних органів. Бо від "я хачу прінціпіальна гаваріть па рускі" до наведення російських ракет - один і дуже невеликий крок.

Comments

[rudolf_bochkin]

Я отримував освіту у виші російською.
Весь час відколи російську мову розпочав вивчати в школі і до випуску з вишу - російська вивчалась і застосовувалась "в подавляющем большинстве" випадків.

... але я не знаю російської. Виявилося це тоді, коли побачив, як діти, які говорять російською, але не вивчають її в школах, пишуть повідомлення: "сылка" (я чомусь вважав, що росіяни подвоюють приголосні), після чого став помічати ще силу-силенну своїх "усних" недоліків вживання совєцкава язика.
Окрім того, коли російською розпочинають умнічать - доводиться лізти до гугла і гуглити що то значить слово чи ціла фраза, бо інтуїтивно не можу навіть зрозуміти про що мова.

Проте, навіть кілька разів дивлячись, я і на зараз не скажу чому перевагу надає російськомовний, коли пише чи каже: "предпочитаю адно друґому" - "адному" чи таки "друґому"...
Убогість на власні терміни породжує в росмові фрази та закінчені речення, які мають подвійне значення - ось, для прикладу якраве: "Мьі преследуєм ісключітєльно мірниє целі. Нам нужен мір.".
Тут взагалі неможливо зрозуміти. Нікому. Навіть той, хто написав чи сказав може вивернути зміст в різні боки.

[ratomira]

Теж освіту отримувала російською як у школі, так й у ВУЗі.

А діти зараз (не маленькі, а десь 11-12 рочків та більше) взагалі не вміють російською писати, замість "ы" пишуть "и", пишуть: "Пайдьош гулять во дворє?", якось так. Бо вони вже або зовсім не вчили, або дуже мало вчили російську. Вони зараз грамотніше англійською пишуть, ніж російською.

[rudolf_bochkin]

+

[old_perdell]

Дома я с женой - по-русски. Чуть за порог - английский и иврит наготове. Выходцы из ссср - меж собой по-русски ( иногда на дороге слышен русский с диким грузинским акцентом))).
Двомовність с детства - это пряничек, от бога подарочек... но: расея принесла смерть и дерьмо, это язык врага.
Все языки, позднее выученные - на 99% протезы, даже если прекрасно сделанные. За рулём я матюкаюсь на русском)))

Украинский пусть станет первым, в детстве это легко.

[ratomira]

У нас наоборот. Дома по-украински, а за пределами - как придется. Например, вчера в банке была, там на украинском обслуживание клиентов.

[old_perdell]

Это отлично. Глядишь, и за пределами українською всё будет. )
Я вот лет 30 слушаю-читаю, проблем нет.
Но фанатик орфографии, все языки, что учил, пишу безошибочно, хоть и только по зрительной памяти - долбить всегда было "не моё". ))
По-украински писать пока стесняюсь. Говорю - страшно, но понятно.

[juan_gandhi]

I thought it was all so obvious.

[ratomira]

Unfortunately not for everyone.

[selenica]

Також отримувала освіту у виші в Харкові російською, до того була школа в Бєлоруссии та потім у Красноярскому краї. Українську колись вивчала по дитячих книжках, слухаючи радио та дивлячися на канікулах у бабусі в Харкові телебачення. В родині розмовляли російською, хоча мог буди ще ідіш, але дідусь не розмовляв вдома їм.
Щоб хоча б якось опанувати мову, пішла на Прометеус, закінчила курс там.
Мені дуже прикро, що первою моєю мовою була саме російська, не українська.
Зараз вдома розмовляємо українською, іноді російською "по инерции", іноді англійською.
На роботі тільки українська.

[ratomira]

Ви молодець!
У дітей майбутнього має бути українська першою мовою, не російська.

[selenica]

Дякую!
Тільки так!

[toprunner]

Все так, дуже якісно підбитий підсумок мовних срачів.

[biber551]

Бідні США, досі свої гроші англійцям віддають. Так і бачу, як в армії Вашингтона один одному казали- ти чому на мові окупанта розмовляєш!

[toprunner]

Але ситуація зовсім інша. Російська мова - мова імперської меншини, якою Україна була окупована, а не заснована.

[toprunner]

Єто просто другое измерение. С коррупцией и тупостью страньі живут столетиями. А без укринского язьіка и идентичности существование Украиньі не имеет смьісла - с коррупцией и тупостью можно бороться в составе любой другой страньі, в том числе и кацапии. С єзьіком и кацапской культуркой любая территория становится просто другой россией, а с имперскойстью русни такая страна со временем просто будет поглощена, как, например, еблоруссия. Поєтому не стоит лепить в одну конструкцию украинский язьік, тупость и коррупцию, тем более, что носители езьіка за всю свою бесславую историю не смогли создать ничего по-настоящему умного или некорумпированного.

[tiresome_cat]

У даний час відмова "говорить на мове" - це визнання кацапських забаганок щодо України. Так, це може згубити Україну.

[an_3]

Коррупцию Украина шаг за шагом борет и поборет. Это уже стало вопросом выживания. А вот отказ говорить на родном языке может реально убить. Вопрос языка это не вопрос комфорта, это вопрос безопасности.

Кстати, ваше вот это «на мове» показывает пренебрежительное отношение к украинскому языку. Так что идите авансом на хуй.

[yon_yonson]

"Чесно - в шоці, що це для купи людей, які вважають себе українцями, є якоюсь дискусійною темою".

Этой фразой анонсируется, что аргументов не будет, по крайней мере лингвистических, политических или исторических. Есть кинематографические и националистические аргументы, вроде

"вважають себе українцями". Кто себя кем считает - в тоталитарном СССРе или Румынии Чаушеску надо было контролировать.

Есть люди, которые считают себя бельгийцами, а есть граждане Бельгии, которые там родились или нет. Они говорят дома на фламандском или французском, иногда на английском или арабском или польском. Есть еще швейцарцы, которые "считают себя" или не считают. Может быть даже, истинными швейцарцами себя считают или нет. Хотя в европейских странах за такое могут смотреть странно, как будто человек из диктатур середины 20-го века вышел, истинных итальянцев Муссолини или фалангистов испанских, истинных испанцев. Как-то попробовал я при французе свистеть "марсельезу"...

У граждан есть обязанности, налоговые, законные и прочие, возможно даже военные, но нет обязаннасти считать себя кем-то.
Закону все равно, и армии оккупанта всё равно, кто кем себя считает. Поляков, финнов и литовцев завоевывали не потому, что население на границе говорило по-русски, и сейчас литовцы не из-за языка волнуются. И Австрию с Чехословакией Германия захватывала не из-за языка и "немецкого мира", чего бы там Путин и Гитлер не говорили. И сейчас Австрия и Швейцария - отдельные от Германии страны. А раньше была и Пруссия, и очень много герцогств, и Австро-Венгрия, и "Священная Римская Империя" Карла Великого, тоже немецкоязычные местности были.
Чтобы думать, что в аргентинцы должны говорить на аргентинском, а ирландцы на ирландском, иначе они не "настоящие ирландцы" - это надо какие-то специальные фильмы смотреть, что ли.

[ratomira]

В том же Брюсселе арабы учат детей с рождения французскому, а не только арабскому.

[yon_yonson]

С комбатантами я общался только "прошлой" войны, до 22-го года, т.к. здесь мужчины 60+ либо с инвалидностью либо с ребенком-инвалидом. Соглашусь в целом, но вопрос языка - не только от собственного бессилия, это сложнее гораздо. О политиках - тоже верно, но политики иногда искренне, до того, как стали политиками, пытались говорить на языках меньшинств или возраждать малые языки в местностях, где живут (в Каталонии, в Бретани, в Стране Басков и т.д. Сейчас даже пытаются задвигать корнуэлльский в Англии, и валенсийский уже официально отделили от каталонского в Испании). Это не только из-за войн происходит, в этом есть определенная красота, она обычно совпадает с политическими вопросами во времени. Например, хотим коммунизм и агрессивный феминизм - говорим на миноритарном языке, с акцентом не-носителей, которые всю жизнь говорили и думали на другом.
В этом есть красота такая: если мы Галисия или Каталония - то весь испанский фашизм Франко и колонизация Морокко или разграбление Америк - это дело "злых мадридцев", это как бы не мы. Мы будем изучать исключительно каталонскую историю, каталонских авторов и т.д. В этом есть невинность, как бы. Мы - жертва, и ТОЛЬКО жертва. Это вопрос очень сложный, потому что это тоже одна из многих мотиваций. Например, читающие сейчас могут обидеться, потому что для них это не так, и они за террор Чехословакии, Польши, Литвы и Афганистана, массовое советское стукачество, и партийность 20 млн. украинцев ответственность признают или разделяют или рефлексируют на тему. То есть для них - это не отказ от вины, это нечто другое, например, язык деда или бабушки, на который смотрели, как на "сельский" и в связи с этим обижали, или феминизм Марка Вовчка, или просто "чтобы не как Москали". Здесь довольно трезвую вещь говорят о том, что если по-москальски продолжать говорить, то Москва как бы опять зацепится пропагандой или "деды воевали" или "у нас Гагарин" и затянет в трясину. Но это не с позиции силы рассуждения, безусловно. У бойцов проще. Они пришли - мы их долбим, чтобы наших сестер не бомбили (суки), а про язык пусть там академики говорят. Там проще, т.к. уже делают всё, что могут, и жизнь свою, уже в сущности отдали, кто не погиб - потому что судьба подарила возможность жить, а бойцу справа и слева не подарила. Люди правда всё отдали, им не надо уже убеждать себя, что они "настоящие украинцы". Более настоящих не бывает.

Но есть еще 50 или 100 мотивов, возможно. Кроме перечисленных. Я возражаю не этим мотивам, и я за украинский язык - возражаю против единомыслия и осуждения "ненастоящих украинцев". Это ведь даже от беженцев слышал, особенно 60+, кто клялся быть верным ленинцем до последней капли и образование получал на российском, объездил от Новосибирска до Смоленска, а сейчас исключительно на соловьиной, заслушаешься. У них советское что-то есть, про польского волонтера сказали как-то: "Как это он так ответил, он не настоящий поляк, поляк должен был пожаловаться", ну и т.д. Короче, диковато. Есть такое пока, но я не судья, сам я тоже не всегда подарок.

[ratomira]

Там поднимался вопрос, на каком языке разговаривать с детьми, которые вот недавно родились. По-русски? Читать им Чуковского, ставить мультики "Маша и медведь" и "Папалям синий трактор"?

[an_3]

Класна тема, гаряча. Непогано плющить любителів російської мови в коментарях. В кінці кінців українська мова переможе.

[ratomira]

Ага, дехто навіть самовидалився з Дріму після цієї теми.