ratomira | Одиночество в сети

По этой бредятине еще и спектакль поставили. Еще и в филармонии.

(Когда-то читала. Лет 10 назад или больше. Полная бредятина. Дочитала ее до конца только потому, что тогда ездила в Запорожье и не взяла ничего почитать, кроме этой бредятины).

Flat | Top-Level Comments Only

From:

atejist

В тебе просто інше виховання і як наслідок - інший характер, інший світогляд. Імовірно, тобі не вистачає емпатії. Хоча з почуттям гумору в тебе все нормально, а емпатія з ним "спряжена", тому скоріш за все, емпатія тобі теж властива, і причина в іншому. Підозрюю, ти набагато егоцентричніша за середньостатистичних людей. Це не є погано чи добре, це просто індивідуальна особливість. (Ну типу: ти любиш сухе вино, а хтось любить десертне, зі скаженим вмістом цукру.) Але в даному випадку вона сильно впливає на ставлення до персонажів роману й до самого роману.

ІМХО, роман шикарний. Хоча спектакль за ним не може бути нічим іншим, як бредятиною :) Можна сказати, що "Самотність у мережі" - це твір для любителів психіатрії, там показується повний шлях від щастя до депресії й самогубства, такі твори неможливо стиснути в об'ємі без втрати їхньої цінності.

From:

ratomira

Ну якщо в мене немає емпатії, то зараз відгребеш. Це, як правильно нижче написали, жіночий любовний роман, причому більше половини - це вода про якісь інші історії (й там просто смішно, бо фантазія у автора як у збоченця), а взагалі це про двох ідіотів, яким нічого робити. Й вся ця плаксивість у романі, я не знаю, кому це може сподобатися, хіба таким самим нитікам, може, ти такий? В тебе, занудного невихованого та безтактного невдахи, характер більш жіночий, ніж в мене, хіба нє, бгг?

Edited Date: 2020-11-03 09:11 am (UTC)

From:

atejist

:) Нє. В мене характер Умберто Васильовича, і косити під Адама Жоржевіча чи Бруно Адольфовича я не збираюся, дарма що вони подобаються жінкам набагато більше.

Колись один невідомий довбойоб прирівняв емпатію до співчуття, і з тих пір більшість людей повторюють цю помилку. Емпатія - це ніхуя не співчуття. Емпатія - це просто чутливість до емоцій сторонньої людини, вміння залізти в чужі нерви й роздивитися, що там твориться (не чіпаючи нічого руками). Для прикладу, вона чудово розвинута в шахраїв (зокрема, в циганок, які на вулиці підходять до зустрічних і пропонують погадати). Як ти розумієш, співчуття цим людям ніяк не властиве.

І "Самотність у мережі" - теж ніхуя не жіночий роман, та й любовним не варто вважати. Це ПСИХОЛОГІЧНИЙ роман, можна сказати "унісекс". Він - про одну ідіотку, якій нічого робити, і одного чувака, якому хронічно не щастить з оточенням. Вони обоє хочуть сімейного щастя, тільки різниця в тому, що вона навіщось уже вийшла заміж (навіщо - хз, бо чоловік її не влаштовує), а він залишається неодруженим. І він ставить собі конкретну мету (відбити жінку й самому з нею одружитись), а вона просто їбе мізки собі й людям.

From:

ratomira

Не щастить? Та він просто дебіл, нафіг він бігає за заміжньою жінкою, яка до речі обирає не його, а чоловіка?

From:

atejist

Кажу ж - хотів відбити, раз вона не стала щасливою у шлюбі. Він вважав, що зможе дати їй те, чого їй не давав обраний нею чоловік.
Але я згоден, що бігати за заміжньою жінкою - не дуже розумна ідея. Просто чувак вважав, що він нічого не втрачає, а насправді він втратив час і залишки своєї життєвої енергії.

From:

ernestine_16

Судя по фото, про вампира

From:

atejist

:) По фото - таки да, схоже :)
я ж теж кажу, що спектакль - завідома бредятина. Тому на афіші можна малювати пофіг шо - усе згодиться. А на обкладинці [даної] книги таке фото було б як непришийкудисьрукав.

From:

ratomira

Не, там слезливый любовный роман.

From:

jack_kipling

Не дочитал. Прикольный такой женский любовный роман написанный мужчиной. Пару ходов угадал ) Запомнилась фраза про компот, единственное блюдо которое приятнo и есть, и так сказать, исторгать из себя. )