Seht ihr mich? Versteht ihr mich?

[ratomira]

Нашла правило, как произносить verstehen (а также sehen, gehen, stehen и подобные глаголы).

eh - Долгое [ээ], причем положение губ — как для [ии]

Отсюда

Немецкий учила очень давно, поэтому всякие правила помню плохо, но точно помню, что в verstehen не "э" как ä в Männer, а что-то ближе к "и", поэтому и транскрипцию записала как "и", хотя этот звук естественно не "и", а между "и" и "э".

Comments

[vit_r]

"май нейм из вася" :-D

[ukurainajin]

Є така річ. Там, звісно, не наша «і», а щось типу турецького «ı», заднього або середнього ряду. У вас опис правильний з положенням губ. Це залежить від типу складу — так у відкритому — і місцевої вимови. Вимова «er» також плаває від «ер» через «еа» до «а».

[ratomira]

В vERstehen це "а".

[euthanasepam]

Забий та не зважай. Навіть люди, що регулярно бувають в країнах мов, які вивчали, не завжди правильно чують — що там казати про вимову. Річ у тому, що фонетичні навички завжди психофізіологічно зумовлені. Коли дитина зростає, вона від самого немовляти вчиться вимовляти звуки певним конкретним способом, характерним для свого безпосереднього мовного довкілля. Згодом цей спосіб усталюється, а фізіологічний мовленнєвий апарат (те, «чим» та «як» ми розмовляємо, себто спосіб механічного перетворення потоку повітря на звуки) набуває пристосувань до передачі саме тої мовленнєвої реальності, в якій його сформовано; так само вища психіка призвичаюється до певного «фонетичного світу» як до правильного, нормативного. Вельми тяжко навчитися виходити за ці межі. Це є причиною, зокрема, акценту, за яким майже завжди можно виявити іноземця чи людину з іншого регіону. Це також причина русскаґаваряшшєй чєлюсті і неспроможності кацапів до розуміння словотворення та семантики слов’янських мов.

[ukurainajin]

Як бажаєте.

[ratomira]

О, дякую за таке детальне пояснення, сонечко.

Нє, мені самій було цікаво, наскільки я правильно пам'ятаю вимову.

[tiresome_cat]

Гебен зи, битте, этвас копек...

[euthanasepam]

Оце знаєш, як усі (?) нормальні музиканти «чують ноту» і не блукають у двох сусідніх. Подібно й люди з розвиненим слухом. А решта, що не мають «музичного» слуху, просто не чують різниці, хоч їх веслом по голові бий.

[euthanasepam]

Іх бін больной, дрінкен-дрінкен шнапс трі раза.

[euthanasepam]

Як у тому бородатому анекдоті, еге:

— МГИМО финишд?

— Аск!

[euthanasepam]

https://www.youtube.com/watch?v=CMgGeIlHaVk

[amashkovtsev]

Немецкие диалекты такие разные... с поцанами из Берлина недавно коряво, но общался. С баварцами и австрияками вообще ничего не понимаю. Но у меня язык был не юзан лет двадцать, да ещё и старческий маразм :(

[euthanasepam]

Німецькі діалекти походять від мов різних германських «племен» (племена в лапках, бо краще було би називати їх народами), що між собою не дуже розумілися вже в античності.

[amashkovtsev]

Мабуть так. А як вони спілкувалися за часи другого та третього (ги-ги) Рейху?

[euthanasepam]

Мабуть так само, як «політичні французи», що між собою спілкуються унормованою французькою мовою, а не шукають спільне й дотичне у бретонській, оксітанській тощо, і то навіть без врахування специфічних діалектів, що походять від «нефранцузьких» мов. Європа завжди була горнилом культур, народів, мов. «Чисті» сучасні унормовані літературні та державні мови континентальної Європи — то продукт академічної науки і політичного єднання націй, а не природніх процесів.

До речі, українці в цьому сенсі монолітна нація: більшість наших місцевих діалектів та говірок значно ближчі між собою, ніж заведено в інших європейських націй. Це означає, що ми ментально, психологічно вже були одним народом (політичною нацією) за князівської доби.