Свалява: "Шлях до джерел"
Apr. 19th, 2026 09:00 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ratomiraПишу українською, бо навряд чи хтось не з України піде цим шляхом. А для тих хто піде, можливо, стане в нагоді ця інформація (з фотками, їх багато).
Отже, у минулому році в Сваляві був відкритий новий туристичний маршрут з назвою "Шлях до джерел". Й тиждень тому ми по ньому ходили.
Спочатку треба було дійти від залізничної станції Свалява до Михайлівської церкви. З цим не виникло жодних проблем, ми дійшли до міста через річку Свалявку, піднялись трохи проти течії, а потім піднімалися на південь до церкви.
Так виглядає річка Свалявка у Сваляві:
Від Михайлівської церкви (це лемківська дерев'яна церква 1588 року) треба піднятися на пагорб за неї, звідки й починається маршрут.
Ось церква вже внизу справа:
Справа відкривається вид на полонину Боржава та гору Стій, вершина якої ще була в снігу:
Зліва були видні гори з квітучими деревами (бо зараз весна):
Далі треба було йти через ліс, але промаркованої стежини видно не було. Втім, можна було підійматися й так, без тропи, непролазних чагарників також не було:
Через деякий час все ж таки вийшли саме на промарковану стежку (навіть тут видно, що воно дивно промарковане: стежка там, а промарковане з іншого боку дерева):
Далі вийшли на поляну, через яку йшла лінія електропередач (тому там росли тільки маленькі дерева):
Тобто ми перевалили через якийсь міні-хребет й вже стали спускатися. По мапі треба було йти постійно прямо. Ось з цього міста ми вперше побачили альтанку поряд з флагштоком (вона виглядає як намет на горі зліва, можна відкрити в більшому розмірі й знайти цю альтанку):
Потім ми вийшли до невеликого струмка. Й оскільки згідно з маршрутною мапою треба було йти прямо, ми його перейшли та почали підніматися вверх:
Але через деякий час стало важко йти через молоду поросль, яка була на вершині цього чергового пагорба. Ми вирішили спуститися назад до струмка та пошукати інший шлях. Знову перешли цей струмок. Жодної іншої дороги, крім грунтової дороги за течією струмка, у бік Драчино не було. Тоді ми пішли нею. Й виявилося, що це правильна дорога, далі вона йде через насип над струмком, тобто перетинає струмок. Але все одно: по мапі маршрута треба йти прямо. По факту - спочатку прямо, потім кілометр направо, потім знову прямо.
Далі ми прийшли до ширшого струмка (струмок Полінілі), його теж перейшли.
Й нарешті прийшли до джерела, яке має назву Драчинський Квас. Вода у джерелі схожа на "Поляну Квасову", але трохи слабше, ніж "Поляна Квасова". Вода квасна, тобто газована. До речі, десь 2-3 дні не втрачає свого смаку, на відміну від води типу Нафтуся.
Останнє - треба було піднятися ще трохи вище, до альтанки з флагштоком. Ось там по дорозі було майже кожне дерево промарковане, коли воно не треба, бо альтанку й так видно.
Всередині альтанки можна сісти та поїсти:
Спочатку у нас був план після флагштоку спуститися у Драчино, звідти електричкою поїхати у замок Шенборнів, але через те, що наш поїзд дуже запізнився в Сваляву, ми вже не встигали, тому я придумала трохи спуститися в Драчино, а потім йти на Сваляву через монастир.
Спуск до Драчино:
Дорога на монастир:
Вид на монастир з гори (ми зайшли не з того боку, треба було з іншого боку спускатися у монастир):
Монастир (жіночий Кирило-Мефодіївський монастир у Сваляві):
А ось самі Кирило та Мефодій:
Від монастиря ми дійшли до станції Свалява за 30 хвилин, але йшли досить швидко, бо вже поспішали на поїзд. Приблизний таймінг: від станції до Михайлівської церкви - 50 хвилин, від Михайлівської церкви до Драчинського Квасу - 2 години 10 хвилин, до флагштоку - ще 15 хвилин, від флагштоку до монастиря - 1 година.
Отже, у минулому році в Сваляві був відкритий новий туристичний маршрут з назвою "Шлях до джерел". Й тиждень тому ми по ньому ходили.
Спочатку треба було дійти від залізничної станції Свалява до Михайлівської церкви. З цим не виникло жодних проблем, ми дійшли до міста через річку Свалявку, піднялись трохи проти течії, а потім піднімалися на південь до церкви.
Так виглядає річка Свалявка у Сваляві:
Від Михайлівської церкви (це лемківська дерев'яна церква 1588 року) треба піднятися на пагорб за неї, звідки й починається маршрут.
Ось церква вже внизу справа:
Справа відкривається вид на полонину Боржава та гору Стій, вершина якої ще була в снігу:
Зліва були видні гори з квітучими деревами (бо зараз весна):
Далі треба було йти через ліс, але промаркованої стежини видно не було. Втім, можна було підійматися й так, без тропи, непролазних чагарників також не було:
Через деякий час все ж таки вийшли саме на промарковану стежку (навіть тут видно, що воно дивно промарковане: стежка там, а промарковане з іншого боку дерева):
Далі вийшли на поляну, через яку йшла лінія електропередач (тому там росли тільки маленькі дерева):
Тобто ми перевалили через якийсь міні-хребет й вже стали спускатися. По мапі треба було йти постійно прямо. Ось з цього міста ми вперше побачили альтанку поряд з флагштоком (вона виглядає як намет на горі зліва, можна відкрити в більшому розмірі й знайти цю альтанку):
Потім ми вийшли до невеликого струмка. Й оскільки згідно з маршрутною мапою треба було йти прямо, ми його перейшли та почали підніматися вверх:
Але через деякий час стало важко йти через молоду поросль, яка була на вершині цього чергового пагорба. Ми вирішили спуститися назад до струмка та пошукати інший шлях. Знову перешли цей струмок. Жодної іншої дороги, крім грунтової дороги за течією струмка, у бік Драчино не було. Тоді ми пішли нею. Й виявилося, що це правильна дорога, далі вона йде через насип над струмком, тобто перетинає струмок. Але все одно: по мапі маршрута треба йти прямо. По факту - спочатку прямо, потім кілометр направо, потім знову прямо.
Далі ми прийшли до ширшого струмка (струмок Полінілі), його теж перейшли.
Й нарешті прийшли до джерела, яке має назву Драчинський Квас. Вода у джерелі схожа на "Поляну Квасову", але трохи слабше, ніж "Поляна Квасова". Вода квасна, тобто газована. До речі, десь 2-3 дні не втрачає свого смаку, на відміну від води типу Нафтуся.
Останнє - треба було піднятися ще трохи вище, до альтанки з флагштоком. Ось там по дорозі було майже кожне дерево промарковане, коли воно не треба, бо альтанку й так видно.
Всередині альтанки можна сісти та поїсти:
Спочатку у нас був план після флагштоку спуститися у Драчино, звідти електричкою поїхати у замок Шенборнів, але через те, що наш поїзд дуже запізнився в Сваляву, ми вже не встигали, тому я придумала трохи спуститися в Драчино, а потім йти на Сваляву через монастир.
Спуск до Драчино:
Дорога на монастир:
Вид на монастир з гори (ми зайшли не з того боку, треба було з іншого боку спускатися у монастир):
Монастир (жіночий Кирило-Мефодіївський монастир у Сваляві):
А ось самі Кирило та Мефодій:
Від монастиря ми дійшли до станції Свалява за 30 хвилин, але йшли досить швидко, бо вже поспішали на поїзд. Приблизний таймінг: від станції до Михайлівської церкви - 50 хвилин, від Михайлівської церкви до Драчинського Квасу - 2 години 10 хвилин, до флагштоку - ще 15 хвилин, від флагштоку до монастиря - 1 година.
