Сущность экзистенциализма

Можуть, та не зовсім. Свого часу я дозволив собі покинути улюблену роботу (вчителем математики у школі), бо в мене достатньо міцне здоров‘я, плюс нема потреби годувати дітей. Тому я можу експериментувати з новими для себе сферами роботи, не боюся залишитися без копійки, якщо раптом мене «кине» працедавець (чи власний бізнес прогорить). Але дофігіща людей не мають таких можливостей. Їхнє здоров‘я не дозволяє їм працювати на будівництві, і тягар відповідальності за дітей не дозволяє грати в лотерею з працедавцями. Плюс потрібен час на перенавчання, тобто «фінансова подушка безпеки» не лише на випадок можливих ризиків, а й на майже гарантований період тимчасового безробіття. Звідки вона у шкільного вчителя? Мовчу вже про фактор старіння: у 40+ опанувати новий фах важче, ніж у 20+, мізки банально черствішають. Звісно що вчителям доводиться триматися за своє місце. І влада цим завжди користувалася.